28 лютого 2014

Народного депутата України Петра Порошенка, який прибув 28 лютого до Сімферополя для зустрічі з депутатами Верховної Ради Криму, проросійські активісти зустріли криками «Росія», «Беркут», «Геть із Криму». Порошенко був змушений ретируватися. На кінець лютого 2014 року російські війська дислокувалися на території Кримського півострова відповідно до російсько-українських угод щодо Чорноморського флоту від 28 травня 1997 року, дія яких була продовжена у 2010 році. За цими документами Україна погодилася на розміщення в Севастополі російських флотських об’єктів: 31-го випробувального центру, аеродрому Гвардійське, а також пунктів ВЧ зв’язку в Ялті та Судакському районі та військового санаторію в Ялті. Росії на правах оренди перейшли головна бухта Севастопольська з причалами для стоянки більш ніж 30 бойових кораблів, бухта Карантинна з бригадою ракетних катерів ЧФ та водолазним полігоном, Козача бухта, де розміщується бригада морської піхоти, та Південна бухта. У Стрілецькій бухті спільно базувалися кораблі російського та українського флотів під час контролю Чорноморського флоту над береговою інфраструктурою бухти. Росія отримала також основний арсенал боєприпасів, ракетну базу Чорноморського флоту, десантний полігон, випробувальний центр у Феодосії, два аеродроми — лише понад тисячу об’єктів у Криму. Російські ЗС мали право розміщувати на території України до 25 тисяч своїх військовослужбовців (включаючи до 2 тис. у морській піхоті та морській авіації наземного базування), а також до 24 артилерійських систем калібру понад 100 мм та 132 бронемашин у частинах морської піхоти ЧФ літаків морської авіації наземного базування За російськими даними, на початок березня 2014 року контингент російських військ на території України складав близько 16 тисяч людей. Україна не денонсувала угоди з Росією, а перевищення граничної чисельності російських військ, що визначається цим документом, не було зафіксовано, що дозволило російському керівництву відкидати звинувачення в «окупації» Криму.